Контакти:    e-mail: sumy.theology@ukr.net; .; tel: (0542) 77-04-54;    

EN RUS UKR

Logo alt

Сумська духовна семінарія

імені Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана)

His Beatitude Metropolitan Volodymyr (Sabodan)

SUMY THEOLOGICAL SEMINARY

 


Історія

Духовна освіта на Сумщині має свою історію. Відкривши сторінки архівних документів, ми дізнаємося, що дата заснування Духовної Школи на Сумщині відноситься до початку XIX століття. У зв'язку з великою кількістю храмів в Харківській єпархії, в яку входила значна частина нинішньої території Сумської області, за клопотанням Правлячого архієрея єпископа Павла Саббатовського, Училищна комісія при Святому Синоді постановила відкрити Духовне училище в м Охтирці. Охтирське духовне чоловіче училище було відкрито 30 серпня 1819 року і проіснувало там майже 70 років. Воно розташовувалося поруч з Покровським собором м Охтирки, відразу за його огорожею в двох кам'яних будинках.

Навчальний заклад призначалося для початкової освіти і підготовки дітей-сиріт та дітей бідного духовенства Охтирського, Богодухівського, Лебединського та Сумського повітів до служіння в Православній Церкві і навчання в семінарії. Для викладання були запрошені кращі випускники Харківського колегіуму, а доглядачами були визначені вчителюючі священики охтирських храмів. Першим наглядачем був колишній вчитель піїтики Харківського колегіуму клірик Покровського собору протоієрей Григорій Федоровський.

У число обов'язкових предметів входили: священна історія Старого і Нового Завітів, православний християнський катехізис, пояснення богослужіння з церковним статутом, російська, церковно-слов'янська, грецька, латинська мови, географія, арифметика, чистописання, церковний спів. Духовне училище в XIX столітті давало в цілому загальноосвітню підготовку. Випускник училища був вільний надалі виборі свого життєвого шляху, не маючи обмеження тільки церковними питаннями.

Вихованці, які успішно закінчили повний курс училища, переводилися в перший клас семінарії, а при надходженні на цивільну службу проводилися без іспитів в нижчий ХIV чин Табелі про ранги - колезький реєстратор.

У штаті училища складалися доглядач, помічник доглядача, вчителі, охоронець по господарській частині.

В організації навчально-виховного процесу вихованці училища керувалися правилами, складеними доглядачем училища протоієреєм Матвієм Преображенським. Методичне керівництво здійснювала вже безпосередньо Харківська семінарія. Почесним попечителем Охтирського духовного училища був камер-юнкер князь Олексій Васильович Голіцин.

У недільні та святкові дні вихованці училища співали в хорі Покровського собору м Охтирки, який надавав учням три стипендії.

Учням надавалася формений одяг: драпове пальто і суконний сюртук. Сироти священиків і паламар вносили помірну плату за навчання або звільнялися від неї зовсім.

Цікаво відзначити деякі особливості функціонування духовного училища в Охтирці. У місті постійно перебував військовий гарнізон, що визначало високі ціни на всі життєві потреби. Тому і утримання училища обходилося дуже дорого, зокрема, значних витрат вимагали наймання житла для вчителів і продовольче забезпечення.

В Охтирському духовному училищі проводились щорічні з'їзди духовенства, які здійснювали регулярний огляд приміщень, вирішували матеріальні проблеми організації навчально-виховного процесу.

Одним з відомих випускників Охтирського духовного училища є Максим Олексійович Антонович, публіцист, філософ, літературний критик.

Вихованцем Охтирського духовного училища також був Олександр Дмитрович Щепінський, син священика зі Слов'янська. Олександр Дмитрович відомий тим, що здійснив переклад з латині основного праці чеського педагога і громадського діяча, основоположника наукової педагогіки єпископа Яна Амоса Коменського «Велика дидактика».

Уродженець Лебединського повіту Харківської губернії, філософ і богослов Петро Іванович Ліницькою також закінчив Охтирське духовне училище. Згодом він пройшов усі щаблі духовної освіти: закінчив Харківську духовну семінарію і в 1865 р Київську духовну академію. Петро Ліницький був професором філософії Київської духовної академії, в якій він викладав більше 40 років. Він автор близько 20 книг і понад 40 публікацій в журналі «Віра і Розум», багатьох статей в «Працях Київської духовної академії». Петро Іванович Ліницький похований в Києві на кладовищі Флорівського монастиря.

У 1888 році за клопотанням архієпископа Харківського і Охтирського Амвросія (Ключарева) Духовне училище було переведено з Охтирки до міста Суми. Починається новий етап життя Духовної Школи.

У Сумах на кошти Івана Герасимовича Харитоненка для училища було збудовано спеціальне приміщення на Троїцькій вулиці (нині це один з корпусів Сумської обласної лікарні).Будівництво здійснювалося на кошти та стараннями Івана Герасимовича Харитоненка. За великі заслуги по духовному відомству він був нагороджений в 1890 році орденом Св. Станіслава 1-го ступеня.

У 1886 р на особисті кошти архієпископа Амвросія поруч з майбутнім корпусом училища була побудована будинкова однопрестольна церква в ім'я Охтирської ікони Божої Матері, яка була зруйнована за радянських часів. У вересні 1888 року будинок училища і церква були освячені архієпископом Харківським і Охтирським Амвросієм (Ключарева). На згадку цієї події духовенство пожертвувало 2500 рублів. На відсотки від цієї суми Святійшим Синодом була затверджена стипендія імені Архієпископа Амвросія.

Для допомоги нужденним вихованцям при училищі діяло братство св. Амвросія Медіоланського. При училищі розміщувався повний господарський комплекс, що забезпечує побутові потреби вихованців. Як і раніше в Охтирці, в Сумському духовному училищі проводились щорічні збори духовенства, на яких вирішувалися найважливіші питання матеріального, кадрового, методичного забезпечення навчальної діяльності. Почесним попечителем був дійсний статський радник, меценат Павло Іванович Харитоненко.

При училищі перебував пансіон на 200 чоловік. Діти православного духовенства навчалися безкоштовно, для дітей з інших станів плата за навчання становила 40 руб. Для сиріт окружного духовенства були встановлені стипендії: 40 полнокоштних, 30 полукоштних, 10 з зменшеною платою - 50 руб. і три приватних - на відсоток від благодійних капіталів. Прийом дітей світського стану обмежувався 10% надходження дітей духовенства. Кількість учнів становила в середньому 160-190 осіб. Зокрема, в 1907 році в Сумському духовному училищі навчалося 185 вихованців.

За відмінну успішність здійснювалось нагородження книгами і грошима, за успіхи в освоєнні регентського справи і співі здійснювалось нагородження камертонами і нотами.

Щодо священства Охтирського-Богородичної церкви при духовному училищі є докладна статистична довідка від 1904 г. Воно складалось зі священика і диякона, який виконував і функції економа училища.

Розглядаючи історію Сумського духовного училища, необхідно особливо зупиниться на діяльності єпископа Сумського Митрофана (Абрамова). Майбутній владика народився в 1876 році в Воронезької губернії, після закінчення Воронезької духовної семінарії та Казанської духовної академії був призначений викладачем Орловської духовної семінарії. У 1907 р прийняв чернецтво і висвячений у сан ієромонаха. У 1910 р зведений в сан архімандрита.

5 червня 1916 р архімандрит Митрофан хіротонізований в Сумах на єпископа Сумського, другого вікарія Харківської єпархії. Хіротонію здійснювали: архієпископ Харківський Антоній (Храповицький), єпископи Катеринославський Агапіт, Старобільський Феодор і Єлизаветградський Прокопій. Описуючи цю подію, архієпископ Никон (Рклицький), відзначав: «Повітовий місто ... Суми побачив торжество, якого удостоювалися і деякі губернські міста, а крім того, отримало архієрея, не тільки за назвою, але і дійсно Сумського. Лише часом, коли того вимагали справи і обставини, єпископ Митрофан мав жити в Харкові».

Владика Митрофан був першим з вікарних єпископів, хто став жити в Сумах, проте підготовка до цього почалася заздалегідь. Для постійного проживання єпископа в місті було розпочато будівництво архієрейського подвір'я, композиційним центром якого став храм в ім'я Святого великомученика Пантелеймона, побудований в 1911 році за проектом відомого академіка архітектури А.В.Щусева. Храм має ще два бокові вівтарі: в ім'я Святителя Миколая і образу Пресвятої Богородиці «Скоропослушниця». Основним жертводавцем на спорудження храму був сумський купець-благодійник І.Г.Кулішов разом зі своїми братами.

Будівництво архієрейського будинку, розташованого поруч з храмом, велося за проектом харківського єпархіального архітектора В.Н.Покровского. В архієрейському будинку , де жив єпископ Митрофан, мешкали і кілька людей чернечої братії. Вони повинні були з благословення архієпископа Антонія (Храповицького) організувати чоловічий Іоанно-Предтеченський монастир. Ансамбль монастиря був закладений в 1915 році, однак відкрити його не встигли через що вибухнула революція і громадянська війна. Після Жовтневої революції припинило своє існування і Сумське духовне училище.

Єпископ Митрофан в 1917 р під час відсутності архієпископа Антонія тимчасово керував всією Харківською єпархією, продовжуючи по можливості знаходитися в Сумах.

На Харківських надзвичайних єпархіальних зборах 2-11 травня 1918 р владика Митрофан обраний делегатом на Всеукраїнський церковний собор.

У 1919 р з приходом до Сум білогвардійських військ єпископ Митрофан організував в Сумах пастирську школу. Однак військові успіхи денікінців були нетривалими, і вже до кінця осені 1919 року Суми були ними залишені.

Разом з білими військами, кадетських корпусом і інтелігенцією, з Сум виїжджало і духовенство. Серед них був і єпископ Митрофан. Він емігрував до Сербії. Зустріч з більшовиками принесла б йому, як і духовенству, яке служив молебні про дарування перемоги христолюбивому воїнству, очевидну розправу.

Після остаточного закриття монастиря Пантелеймонівський храм в 20-х роках теж був закритий. У 1963 році в ньому передбачалося відкрити планетарій.

Серед випускників Сумського духовного училища відомі кілька людей, безвинно замучених в 30-ті роки ХХ століття. Один з них священик Микола Йосипович Кірші. Він народився в селі Михайлівка Харківської губернії в родині священика. Закінчив Сумське духовне училище і два класи Харківської духовної семінарії, після чого прийняв сан і служив до закриття свого храму в 1929 р Після цього працював на різних підприємствах, а з 1933 і до арешту був директором школи в селі Шевелівка Балаклійського району нинішньої Харківської області.

24 березня 1938 р батько Микола був заарештований і за постановою особливої трійки УНКВД Харківської області від 10 квітня 1938 р розстріляний в Харкові, а особисто належне йому майно конфісковано. Отець Миколай реабілітований постановою президії Харківського обласного суду від 13 січня 1961 р.

У катівнях НКВД мученицьки закінчив свій життєвий шлях священик Михайло Васильович Попов. Він був родом з Богодухова. 11 червня 1904 року закінчив Сумське духовне училище і 3 листопада того ж року був призначений псаломщиком Успенського собору Богодухова. З 1906 р - диякон, ніс службу в різних храмах. 2 січня 1913 р батько Михайло знову прямує в Успенський собор рідного міста, де його через чотири дні висвячують на священика. Надалі він ніс службу в цьому соборі, а в 1929 році призначений настоятелем церкви Преображення Господнього селища Південне Харківського району.

27 вересня 1937 р отця Михайла заарештовують, а 29 листопада того ж року особливою трійкою УНКВС Харківської області він засуджується до розстрілу. Вирок був приведений у виконання в Харкові. Місце поховання священика невідомо. Отець Михайло реабілітований 31 березня 1989 р

Ось такими були випускники Сумської Духовної Школи, які зберегли віру і вірність навіть до мученицької кончини.

Рівно через 110 років з дня заснування в Сумах першого духовного училища, в 1998 році, з благословення тодішнього архієпископа Сумського і Охтирського (а нині митрополита Тульчинського і Брацлавського) Іонафана в Сумській єпархії відновилося релігійну освіту і почало діяти Сумське пастирсько-богословське духовне училище. Будівля колишніх архієрейських покоїв єпископа Митрофана та нездійсненого Іоанно-Предтеченського чоловічого монастиря, в якому в ту пору розташовувався військкомат, було передано Сумської єпархії. У ньому і розпочало свою роботу духовне училище.

Силами єпархії були проведені ремонтні роботи, зроблено перепланування приміщень, обладнані читальний та актовий зали, аудиторії та ін. При училищі була організована трапезна. Бібліотечний фонд налічував близько п'яти тисяч книг.

5 березня 2000 в будівлі училища, на другому поверсі, був освячений домовий храм в ім'я прп. Симеона Нового Богослова та св.прав. Іоанна Кронштадтського, в якому всі студенти робили ранкові, вечірні молитви, а також недільні та святкові богослужіння. До території училища примикає парафіяльній Пантелеймонівський храм, де студенти проходили церковний послух і богослужбову практику.

Згодом були зроблені кроки з удосконалення навчально-виховного процесу, створення навчально-методичної бази, формування педагогічного складу, створення побутових умов для проживання учнів.

У старовинній будівлі проведено комплекс ремонтно-відновлювальних робіт. До будівлі підведено водопостачання та каналізація. Проведена перепланування внутрішніх приміщень з урахуванням потреб навчально-виховного процесу та розміщення студентів. Відремонтовані та обладнані навчальні аудиторії, бібліотека, а також келії для проживання, туалети, душові. У душових встановлені бойлери для підігріву води, якими учні можуть користуватися безперешкодно. У побутових кімнатах є пральні машини і сушильні пристосування.

Лекційні зали обладнані кафедрами. Встановлено нові меблі бібліотеки училища, фонд якої нараховує понад сім з половиною тисяч примірників літератури. Є безкоштовне підключення wi-fi. Після ремонту коридорів на другому поверсі розміщені виставкові стенди галереї училища.

Їдальня училища має повний комплект обладнання, посуду та інвентарю для готування, сервіровки, а також організації харчування студентів училища. Кардинально змінився раціон харчування: учнів годують чотири рази в день, в пісні дні закуповується риба, в скоромні - м'ясні та молочні продукти.

Опалення будівлі училища в зимовий період здійснюється за допомогою твердопаливного котла, що дозволяє підтримувати нормальну температуру в приміщеннях.

За 17 років існування училища в його стінах проходили навчання студенти не тільки з Сумщини, а й з інших регіонів, в тому числі значно віддалених, а також з ближнього зарубіжжя. Випускники продовжили навчання в духовних семінарія і академіях, висвячені в священний сан, а також несуть церковний послух у відповідності з розподілом, яке здійснює Навчальний Комітет при Священному Синоді Української Православної Церкви.

Крім стаціонарного навчання, в стінах училища заочно навчалися священнослужителі, які з тієї чи іншої причини не отримали духовної освіти до висвячення. Графік функціонування заочного сектору розроблений з урахуванням богослужбового календаря. На період сесії студенти-заочники розміщувалися в келіях, забезпечувалися безкоштовним харчуванням, могли користуватися побутовими зручностями, бібліотекою, інтернетом, класами для самопідготовки. Протягом навчального року студенти-заочники могли отримати консультацію викладача в індивідуальному порядку. 

Зроблені зусилля завершили процес реорганізації, підсумком якого стало створення Сумської духовної семінарії. Рішенням Священного Синоду (журнал № 44 від 27 жовтня 2015) Сумське пастирсько-богословське духовне училище стало новим вищим духовним навчальним закладом.

Педагогічна рада Сумської Духовної Школи одностайно підтримала ідею про найменування її в честь пріснопам'ятного Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана), який свого часу був Сумським архіпастирем.

Особливу увагу ми маємо намір приділити вивченню мов. За рішенням педагогічної ради семінарії визначено ввести грецький, латинський і англійський дні молитви в семінарії, а також одного разу на рік здійснювати Божественну літургію в семінарському храмі на грецькій мові в свято Трьох Святителів.